Напрями досліджень для екологічноі економіки
Для того щоб досягнути стійкості, необхідні кроки, де за основу беруться новітні дослідження. Такі дослідження нерозривно пов «язані з політикою та менеджментом. Екологічна економіка повинна розвивати такі основні напрямки:
— забезпечення умов для існування живих систем та стійкого розвитку.
— оцінка національних запасів та національного капіталу.
— економіко-екологічне моделювання на місцевому, регіональному та світовому рівні.
— оновлення інструментів природоохоронного менеджменту.
І більш широко про кожен з пунктів. Стійкість не має на увазі ні статичну, ні тим більш застійну стагнантну економіку. До того ж ми повинні розрізняти поняття росту та розвитку. Економічний ріст ні в якому випадку не веде до стійкості, на відміну від економічного розвитку.
Стійкий економічний розвиток можна визначити як використання протягом тривалого часу без значного виснаження національних запасів, в тому числі й природного капіталу (сировини).
В бізнесі до національних запасів належать довгострокові активи, такі як споруди та обладнання, що використовуються як засоби виробництва. Природні ресурси — це грунти та атмосферне повітря, рослинний та тваринний світ, що формують екосистеми. Цей «природний акціонерний капітал «використовує «первинні компоненти «(сонячне світло) на потреби самоі екосистеми та на утворення запасів природноі сировини. Прикладами природного капіталу можуть бути ліси, популяціі риби, запаси нафти. А запаси природноі сировини — це деревина, спіймана риба, викачана нафта.
Необхідно також зупинитися на екологічній класифікаціі природного капіталу. Вона базується на ознаках вичерпності та відновній здатності. Виділяють:
— невичерпні. Використання не призводить до виснаження в даний час або в майбутньому (сонячна енергія, внутрішнє тепло землі, енергія води, повітря).
— вичерпні невідновні - безперервне використання веде до зменшення запасів, до такого рівня, при якому подальша експлуатація економічно недоцільна. Не здатні до самовідновлення у термінах співрозмірних до термінів споживання.
— вичерпні відновні - ресурси здатні до відновлення (через розмноження або інші природні цикли) — флора, фауна, водні ресурси.
Зараз ми маємо нову еру, де лімітуючий фактор розвитку — це не штучний капітал, а збережений природний. (Для видобутку деревини обмежуючим фактором будуть збережені ліси, а не потужності лісопильного заводу). Більшість економістів розглядають природні та штучні ресурси як взаємозамінні, а не взаємодоповнюючі фактори. Тобто жоден з них не може бути лімітуючим. (Обмежувати фактор може лише тоді, коли він є комплементарним).
Екологічна економіка розглядає природні та штучні ресурси, як фундаментально комплементарні і тому наголошує на важливості лімітуючих факторів. Це основна відмінність.
